1
Розділ 1. Особливості сприйняття професійного успіху партнерами у військовий час в Україні
2
 
3
1.1 Теоретичні засади поняття професійного успіху
4
Поняття професійного успіху у науковій літературі визначається як досягнення людиною поставлених цілей у роботі, успішна самореалізація в професійній діяльності та суспільне визнання цих досягнень . Тобто це багатовимірне явище, що включає як об’єктивні показники (результати, досягнення кар’єрних цілей, матеріальні та статусні ознаки), так і суб’єктивні критерії (відчуття задоволеності, гордості, самореалізації) професійного становлення особистості. Дослідники відзначають, що професійний успіх можна оцінювати за низкою кількісних параметрів – продуктивністю праці, якістю виконаних робіт, дотриманням строків, точністю та ефективністю дій . Головним об’єктивним індикатором є досягнення поставленої мети та подолання перешкод у ході професійної діяльності . Водночас з психологічної точки зору успіх проявляється у виникненні в людини стійкого почуття радості й задоволення від результатів своєї праці, якщо вони відповідають або перевищують очікування та сподівання  . Такий суб’єктивний аспект успіху пов’язаний із внутрішньою оцінкою власних досягнень, підвищенням самоповаги і рівня домагань особистості.
5
 
6
Таким чином, професійний успіх має дві взаємопов’язані площини: об’єктивну (зовнішню) та суб’єктивну (внутрішню). Об’єктивний аспект – це реальні досягнення у кар’єрі, вимірювані показниками кар’єрного росту, доходу, посадового статусу, нагородами тощо. Суб’єктивний аспект – це особисте переживання успішності: задоволеність кар’єрою, відчуття реалізованості, відповідність роботи життєвим цінностям і прагненням. В сучасних теоріях кар’єри такі складові розглядають як об’єктивну vs суб’єктивну кар’єрну успішність (Objective vs. Subjective Career Success). Дослідження підтверджують, що ці компоненти хоч і корелюють між собою, проте не завжди збігаються . Приміром, людина може мати високі зовнішні показники (посаду, зарплату), але не відчувати внутрішнього задоволення від роботи, і навпаки – суб’єктивне відчуття успіху може передувати формальним здобуткам. За деякими моделями, суб’єктивна впевненість у власній успішності та мотивація досягнення здатні сприяти об’єктивним успіхам, які, у свою чергу, через особисте задоволення і соціальне визнання підсилюють суб’єктивне відчуття успішності . Іншими словами, визнання результатів професійної діяльності з боку соціуму (похвала керівництва, нагороди, суспільна повага) виступає важливим чинником, що підкріплює особистісне переживання успіху та стимулює подальший розвиток професіонала.
7
 
8
Для розуміння теоретичних засад професійного успіху важливо врахувати й мотиваційний аспект. Класичні теорії мотивації досягнення (Дж. Аткінсон, Д. МакКлелланд та ін.) стверджують, що прагнення до успіху та страх невдачі – базові мотиви, що визначають професійну поведінку людини. Успішні професіонали зазвичай характеризуються високою мотивацією досягнення, наполегливістю, самоорганізованістю та вірою у власні сили  . Психологічні дослідження показують, що особистісні якості (компетентність, відповідальність, стійкість до стресу, креативність) та соціальні навички (уміння взаємодіяти, лідерство, комунікабельність) позитивно корелюють з рівнем професійної успішності індивіда  . З іншого боку, організаційні та суспільні фактори також відіграють роль: доступ до якісної освіти і наставництва, можливості для кар’єрного росту, підтримка керівництва, відсутність дискримінаційних бар’єрів – усе це створює передумови для досягнення професійного успіху.
9
 
10
Варто підкреслити, що критерії успіху можуть різнитися залежно від культурного та історичного контексту. У сучасному українському суспільстві традиційно вважалося, що успішна людина – це перш за все матеріально забезпечена людина з високим соціальним статусом (посадою) і визнанням оточення. Проте в останні десятиліття відбувається переосмислення цінностей: все більшого значення набувають такі суб’єктивні показники, як задоволеність працею, баланс між роботою та особистим життям, суспільно корисна реалізація. Зміни у економіці та соціумі (наприклад, розвиток креативних індустрій, ІТ-сектору, віддаленої роботи) призвели до того, що молодше покоління часто визначає успіх не лише через заробіток, але й через можливість займатися справою до душі, гнучкий графік, саморозвиток тощо.
11
 
12
У контексті воєнного часу в Україні розуміння професійного успіху теж зазнає певних трансформацій. З одного боку, війна ставить перед людьми надзвичайні виклики – питання безпеки, базового виживання, втрати роботи або вимушеної зміни професії. В цих умовах саме збереження працездатності та здатність прогодувати сім’ю стають важливим досягненням. З іншого боку, багато українців, попри бойові дії, продовжують розвивати кар’єру, відкривають новий бізнес або волонтерські проєкти, прагнучи реалізуватися навіть у складних обставинах. Як зазначає соціологиня Є. Близнюк, у 2022–2023 рр. спостерігався поступовий ріст рівня працевлаштованості населення після різкого падіння на початку війни  . Це свідчить, що суспільство адаптується, і бажання досягати успіхів не зникає, хоча акценти можуть зміщуватися. Професійний успіх у воєнний час часто набуває ще й морально-патріотичного виміру: успішним вважають не лише того, хто просунувся по службі, а й того, хто своєю працею робить внесок у наближення перемоги, підтримує економічний фронт чи допомагає іншим. Отже, теоретичні основи поняття професійного успіху залишаються актуальними, але їх практичне наповнення в умовах війни може переосмислюватися суспільством.
13
 
14
1.2 Соціально-психологічні проблеми працюючої сім’ї
15
Працююча сім’я – це родина, в якій обоє партнерів (чоловік і дружина) беруть активну участь у трудовій діяльності і поєднують професійні ролі з сімейними. Така сімейна модель давно є нормою для більшості українських родин, однак вона породжує низку соціально-психологічних проблем, пов’язаних із балансуванням між роботою та сім’єю. Одним із ключових явищ є конфлікт роботи та сім’ї, коли вимоги професійної діяльності і сімейні обов’язки вступають у конкуренцію за час, енергію та увагу людини. Теорія work-family conflict описує двонапрямлений вплив: робота може заважати виконанню сімейних ролей, і навпаки, сімейні проблеми можуть знижувати продуктивність на роботі. В практичному вимірі це проявляється через хронічну нестачу часу на спілкування з партнером і дітьми, фізичну та емоційну втому після роботи, перенос робочого стресу на сімейні стосунки тощо.
16
 
17
Розподіл домашніх обов’язків у працюючій сім’ї – ще одне важливе джерело можливих конфліктів. За даними опитувань, у сучасній Україні досі спостерігається значна гендерна диспропорція у веденні домашнього господарства: майже у 70% сімей основний тягар хатньої роботи та догляду за дітьми лежить на плечах жінки . При цьому лише менше чверті чоловіків (22%) готові порівну ділити повсякденні домашні обов’язки зі своїми дружинами . Для порівняння, близько половини жінок (49,3%) висловлюють бажання розподіляти хатню працю справедливо, порівну . Така невідповідність очікувань призводить до феномену “подвійного навантаження” працюючих жінок, коли вони після основної роботи змушені виконувати більшу частину неоплачуваної домашньої праці. Нерівномірність у розподілі побутових ролей часто сприймається як несправедливість і може бути джерелом напруги та образ у подружніх стосунках  . Психологи зазначають, що жінки, які поєднують кар’єру і домогосподарство без підтримки партнера, схильні до емоційного вигорання, хронічного стресу, що негативно впливає і на їхнє професійне життя, і на якість сімейних стосунків. Чоловіки ж, у свою чергу, можуть відчувати тиск відповідальності як основні “годувальники” родини і не брати повноцінної участі в сімейному житті, що обмежує їх емоційний зв’язок з дітьми і дружиною. Це підтверджує тезу, що гармонійне функціонування працюючої сім’ї потребує перегляду традиційних стереотипів і більш рівномірного партнерського підходу до поділу сімейних обов’язків  .
18
 
19
Серед інших соціально-психологічних проблем працюючих родин – дефіцит спілкування та емоційної близькості між партнерами. Коли подружжя більшу частину дня проводить на роботі, а ввечері займається рутинними справами, залишається мало часу на відверті розмови, спільний відпочинок чи вирішення назрілих особистих питань. Це може призводити до відчуження: партнери менше знають про переживання одне одного, втрачають колишню романтичну залученість. Якщо не приділяти уваги цій проблемі, сім’я ризикує зіткнутися з погіршенням взаєморозуміння, зниженням задоволеності шлюбом. Дослідження сімейної психології підтверджують, що якість комунікації є одним з ключових чинників подружнього благополуччя . Неефективне спілкування, невміння обговорювати проблеми або ігнорування потреб партнера – поширені причини виникнення психологічних проблем у працюючих сім’ях .
20
 
21
Війна в Україні 2022–2023 рр. істотно загострила багато з перелічених проблем і додала нових викликів для працюючих сімей. Мільйони родин опинилися в умовах розлуки або радикальної зміни способу життя. За результатами дослідження Gradus, понад третина українців (переважно жінки з дітьми) через воєнні дії були змушені покинути домівки і стати внутрішньо переміщеними особами чи біженцями . Це означає, що багато подружніх пар опинилися розділеними географічно: чоловіки могли залишатися на службі або в іншому регіоні, тоді як жінки з дітьми виїхали в безпечніше місце. Дистанція та розлука стали серйозним випробуванням для сімей: відсутність щоденної підтримки, фізичного контакту і можливості разом вирішувати проблеми призводили до зростання тривожності, самотності і непорозумінь. За даними аналітики Veteran Hub, яка досліджувала досвід сімей військовослужбовців, різниця у повсякденному досвіді партнерів (“війна і тил”) та неможливість надати одне одному звичну підтримку стали джерелом сімейних суперечок і проблем у багатьох пар . Зокрема, дружини військових відзначали складність самостійно приймати всі сімейні рішення і виховувати дітей без участі чоловіка  , тоді як чоловіки на фронті переживали почуття провини за свою відсутність і водночас відчували, що цивільне життя дружини від них віддаляється. Такий феномен “батьківства на відстані” і подружнього життя через екран телефона є новою реальністю воєнного часу  , яка потребує адаптації: сім’ям доводиться вчитися підтримувати емоційний зв’язок і спільно переживати важливі події, навіть перебуваючи порізно  .
22
 
23
Інша проблема воєнного періоду – зміна гендерних ролей у працюючих сім’ях та пов’язані з цим психологічні напруження. Масова мобілізація чоловіків призвела до відчутного дефіциту робочої сили у певних секторах економіки, і жінки почали займати позиції, які раніше традиційно вважалися “чоловічими”  . За даними Державної служби зайнятості, протягом 2023 року понад 1,2 тис. жінок були працевлаштовані у будівельній галузі, що склало 38% від усіх працевлаштованих у цій сфері (для порівняння, у 2021 році – лише 20%) . Подібна ситуація і в добувній промисловості: у 2023 році 49% нових працівників цієї галузі становили жінки (проти 27% у 2021 р.)  . Загалом за час повномасштабної війни зросла частка жінок серед економічно активного населення – у 2023 році з 240 тис. українців, що знайшли нову роботу, 158 тис. (66%) були жінки . Ці факти свідчать, що багато дружин вимушено стали головними годувальницями сімей, поки чоловіки воюють або відновлюються після служби. З одного боку, така перестановка ролей – це виклик для подружніх стосунків, адже жінки беруть на себе підвищене навантаження і відповідальність, освоюють нетипові професії, стикаються з фізичною працею . З іншого боку, це може стати і джерелом гордості та самоствердження для жінки, яка довела собі та оточенню здатність успішно утримувати родину за будь-яких обставин. Однак у деяких сім’ях виникає психологічна напруга через порушення звичних моделей: чоловікові важко прийняти нову автономність дружини, а дружині – розуміти стан чоловіка, який тимчасово не може забезпечувати сім’ю. Ветерани після повернення до цивільного життя нерідко відчувають розгубленість щодо своєї соціальної ролі та бажання повернутись до військового колективу  , і якщо дружина за час його відсутності досягла суттєвих професійних успіхів, це може викликати у чоловіка змішані почуття – з одного боку, радість за неї, з іншого – комплекс меншовартості чи непотрібності.
24
 
25
Таким чином, працююча сім’я у воєнний час зіштовхується з поєднанням типових проблем (баланс роботи і дому, розподіл ролей) та унікальних викликів (розлука, рольові зміни, психологічні наслідки війни). Соціально-психологічне благополуччя таких родин залежить від гнучкості партнерів, їхньої здатності до емпатії та підтримки одне одного в нових обставинах. Державна та громадська підтримка (програми психологічної допомоги, гнучкі умови праці для військових і переселенців, розвиток дитячих садків і т.п.) також є важливими факторами, що можуть пом’якшити ці проблеми і сприяти збереженню сімей у складний воєнний період.
26
 
27
1.3 Психологічні та гендерні особливості сприйняття професійного успіху партнерів у шлюбі
28
Взаємне сприйняття досягнень і невдач партнерів – важливий компонент подружніх стосунків. Як партнер реагує на професійні успіхи чоловіка/дружини, багато в чому визначається гендерними установками та індивідуально-психологічними особливостями обох. У традиційній українській культурі історично склалися різні очікування щодо ролей чоловіка і жінки в сім’ї, що впливає і на оцінку їхньої успішності. Як зазначає О.Ф.Яцина, стереотипна модель сімейних ролей передбачає, що жінка має реалізуватися передусім як мати, вихователька і господиня, а чоловік – як добувач, професіонал, кар’єрист  . Відповідно й успіх подружжя часто оцінюється суспільством упереджено: для жінки – за наявністю родини та дітей, для чоловіка – за його професійними досягненнями  . Такий стереотипний підхід може впливати і на самосприйняття партнерів: дружина може відчувати провину, що приділяє більше часу кар’єрі ніж дому, а чоловік – сором, якщо заробляє менше дружини чи не відповідає образу “успішного”.
29
 
30
Психологічні дослідження демонструють цікаві відмінності у переживаннях чоловіків і жінок щодо успіхів одне одного. Зокрема, серія експериментів під керівництвом К.Ратліфф показала, що чоловіки підсвідомо реагують на успіхи своїх дружин менш позитивно, ніж жінки на успіхи чоловіків  . У дослідах, коли чоловікам повідомляли, що їхня партнерка досягла відмінного результату в певному тесті, в них фіксувався значно нижчий рівень прихованої самооцінки, ніж у тих, кому казали про провал партнерки  . Іншими словами, навіть якщо чоловік свідомо радіє за успіх дружини, на підсвідомому рівні він може відчувати себе гірше, сприймаючи чужий успіх як власну невдачу  . Автори цього дослідження припускають, що причиною є конкуренційність і прив’язаність до ролі годувальника у чоловіків: вони автоматично інтерпретують успіх партнерки як вказівку на свою недостатність  . Цікаво, що жінки у подібних ситуаціях не демонструють зниження самооцінки чи задоволеності – успіх чоловіка не сприймається ними як загроза власній цінності . Навпаки, багато дружин схильні пишатися досягненнями чоловіка, вважаючи їх спільним надбанням родини. Така різниця може бути зумовлена як культурними нормами (жінок з дитинства більше вчать підтримувати, а не змагатися з партнером), так і різними критеріями самореалізації.
31
 
32
Відповідно, гендерні особливості проявляються в тому, як саме партнери переживають та оцінюють успіхи одне одного. Для багатьох чоловіків важливо відчувати себе лідером, успішним у соціальному сенсі – це підсилює їхню самоповагу і, як показують соціологічні дані, навіть стабільність шлюбу. Зокрема, дослідження Гарвардського університету (A.Killewald, 2016) виявило, що у шлюбах, укладених після 1975 року, безробітний чоловік має значно вищий ризик розлучення (на 32–33% вищий), ніж чоловік із повною зайнятістю . Автор робить висновок: якщо чоловік не виконує “традиційну” роль годувальника, шлюб більш уразливий до розпаду . Водночас зайнятість чи успішність жінки не демонструє такої прямої залежності з ризиком розлучення  . Це підтверджує, наскільки глибоко в суспільній свідомості укорінена норма, що чоловік повинен бути професійно успішним і матеріально забезпечувати родину. Якщо ці очікування не виправдовуються, і чоловік відчуває себе “невдахою” в кар’єрі, це може підривати його особисту самооцінку і виливатись у напругу в сім’ї.
33
 
34
Для жінок ситуація дещо інша. Традиційно дружини більш схильні радіти з приводу кар’єрних злетів чоловіка, адже суспільство заохочує їхню роль як “музи” чи підтримки для успішного чоловіка. В українській культурі є ідея, що “за кожним великим чоловіком стоїть жінка”, яка допомогла йому досягти висот – це відображає очікування, що жінка буде швидше пишатися партнером, ніж заздрити йому. Однак із зростанням гендерної рівності та власної професійної самореалізації жінок змінюються й установки. Сучасна працююча жінка вже менш готова жертвувати власною кар’єрою заради чоловіка і прагне партнерської взаємної підтримки. Успіхи дружини на роботі можуть стати спільною гордістю, якщо чоловік має зрілу особисту позицію і не відчуває загрози для свого статусу. На жаль, стереотипи інколи ускладнюють це: дослідження BBC Media Action 2023 року констатує, що навіть під час війни в Україні зберігаються консервативні гендерні настрої – жінок досі сприймають передусім як «берегинь домашнього вогнища» . Такий погляд може знецінювати професійні досягнення жінки в очах оточення і самого чоловіка. Якщо чоловік традиційних поглядів, він може ставитися до успіхів дружини поблажливо або недооцінювати їх (“твоя основна справа – сім’я”). Натомість чоловіки під час війни здебільшого героїзуються як захисники та герої нації . Це, з одного боку, підносить суспільну значущість чоловічої ролі, але з іншого – ризикує закріпити стереотипи щодо гендерного поділу: чоловік – герой на публіці, жінка – тихий тил. Психологічно для подружжя це може означати, що успіхи жінки будуть недооцінені або залишаться “в тіні” більш яскравих ролей чоловіка.
35
 
36
Важливо зазначити, що не всі пари підкоряються таким негативним сценаріям. Є багато родин, де партнери щиро підтримують успіхи одне одного. Концепція “капіталізації позитивних подій” (S.Gable) говорить про те, що спільне святкування досягнень зміцнює стосунки: пари, які відкрито радіють професійним успіхам партнера, демонструють вищий рівень довіри та задоволеності шлюбом  . Активно-конструктивна підтримка – коли чоловік чи дружина щиро цікавляться справами партнера, хвалять його здобутки, підкреслюють гордість за нього – сприяє емоційному зближенню і формує відчуття “ми-команди”. Навпаки, байдужа або негативна реакція на досягнення (знецінення, переключення уваги на себе, мінімальна участь) може розчарувати того, хто досяг успіху, і стати невидимою тріщиною у відносинах. Таким чином, психологічна зрілість партнерів багато в чому визначає, як сприйматиметься професійний успіх у сім’ї: як спільна радість чи як привід для конкуренції.
37
 
38
Війна та гендерні ролі внесли в цю динаміку нові корективи. З одного боку, війна розширила можливості для жінок продемонструвати лідерство і професіоналізм у сферах, де раніше домінували чоловіки . Українські жінки очолюють волонтерські штаби, займають керівні посади в бізнесі, служать в ЗСУ і здобувають офіцерські звання. Це поступово змінює і сприйняття – все більше чоловіків пишаються партнерками, які роблять вагомий внесок у спільну справу. Суспільство починає визнавати цінність успіхів жінок не лише в сім’ї, а й поза нею. З іншого боку, самі екстремальні умови війни можуть загострювати традиційні погляди: перед лицем смертельної небезпеки багато хто інстинктивно повертається до архетипових ролей (чоловік-захисник, жінка-берегиня). Тому в деяких сім’ях виникають напруження після повернення чоловіка з війни: поки він воював, дружина стала більш незалежною і успішною у роботі, а тепер йому важко це прийняти або знайти своє місце. Важливим психологічним завданням для таких пар є переосмислення успіху як спільного надбання: розуміння, що успіх кожного з партнерів – не загроза, а ресурс для родини. Якщо подружжя зуміє відмовитися від стереотипних амбіцій і будувати стосунки на основі рівності та підтримки, то професійні звершення обох тільки зміцнять сім’ю. Навпаки, коли один з партнерів відчуває заздрість чи неповноцінність на тлі успіхів іншого – необхідна відверта комунікація або навіть допомога сімейного психолога, щоб пропрацювати ці почуття.
39
 
40
Отже, психологічні та гендерні особливості сприйняття професійного успіху в шлюбі проявляються у тому, як саме подружжя реагує на досягнення одне одного і які смисли вкладає в поняття “успішний чоловік” чи “успішна жінка”. В українському суспільстві поступово відбувається зміна цих смислів під впливом як євроінтеграційних процесів, так і героїчного досвіду війни. Подолання застарілих стереотипів – необхідна умова для того, щоб і чоловіки, і жінки могли однаково радіти як народженню дитини, так і підвищенню по службі. В ідеалі партнери мають сприймати успіх одне одного як спільний: тоді сім’я стає командою, де немає конкуренції за значущість, а є взаємне підсилення. Особливо у воєнний час, коли суспільство потребує згуртованості, рівноправне партнерство і взаємна підтримка в подружжі щодо професійних ролей є запорукою стійкості як окремої родини, так і соціуму в цілому.
41
 
42
Список використаних джерел:
43
	1.	Яцина О. Ф. Вплив сучасності на еволюційні перетворення в сімейній системі. – Матеріали ХХ Міжнародної наукової конференції, Ужгород, 2020. – С. 434–445.   
44
	2.	Gradus Research. Градус українського суспільства під час війни – десята хвиля (серпень 2024). – Режим доступу: gradus.app (дата звернення: 24.03.2025).   
45
	3.	Bazilik Media. Gradus Research провела дослідження: як війна перетворила українців на більш свідому націю (21.02.2023) . – Режим доступу: bazilik.media.
46
	4.	Veteran Hub. Усвідомлене батьківство в час війни (дослідження, 2023)  . – Режим доступу: veteranhub.com.ua.
47
	5.	BBC Media Action. Research Briefings on Gender in Ukraine: Key findings (2023)  . – [Дослідження “Зміна гендерних ролей в Україні під час війни”].
48
	6.	Державна служба зайнятості України. Статистика працевлаштування жінок у 2021–2023 рр. – За даними відповіді на запит «Економічної правди»  .
49
	7.	UNFPA & КМІС. Соціологічне дослідження «Щастя в 4 руки» щодо розподілу домашніх обов’язків (2020)  . – Режим доступу: ukraine.unfpa.org.
50
	8.	Ratliff K. et al. Gender Differences in Implicit Self-Esteem Following a Romantic Partner’s Success or Failure. // Journal of Personality and Social Psychology, 2013. – (прес-реліз APA: “Men feel worse about themselves when female partners succeed”)  .
51
	9.	Killewald A. Money, Work, and Marital Stability: Assessing Change in the Gendered Determinants of Divorce. // American Sociological Review, 2016 . (Прес-реліз: “Men Without Full-Time Jobs Are 33% More Likely to Divorce” // Time, 27.07.2016).
52
	10.	Gable S. et al. Will You Be There for Me When Things Go Right? Capitalization of Positive Events in Marriage. // Journal of Personality and Social Psychology, 2006 . (про важливість спільного святкування успіхів у стосунках).